Поездка в Москву. Попытка украинки понять россиян

Яприїхала в Росію зустрітись із двоюрідною сестрою, яку не бачила двадцять років. Ми прожили в одній квартирі перші 5 років життя. Потім її тато з мамою розлучились і вона виїхала до іншої країни.

Але ця поїздка була важлива не лише через сестру. Я хотіла збагнути, що в наших стосунках із росіянами фантастика з телевізора, а що є насправді.

Довга дорога

Автобусом до Росії можна потрапити через Сумщину. На пропускному пункті кількакілометрова черга. Стоїмо чотири з половиною години. Водій домовляється з фурами пройти поза чергою.

- , - пояснює водій.

Попереду блокпости з мішків. Українські прикордонники носять маківку на грудях і пістолет за поясом. Паспорти переглядають у салоні, самостійно вбивають дані в базу і не перевіряють речі.  

На російському кордоні військові з автоматами виводять усіх із торбами на паспортний контроль, речі перевіряють через рамку.

- , - написано на стінгазеті, і стає зрозуміло, що ми вже в Росії.

Аж до самої Москви ремонтують дороги, а узбіччя всіяні варіаціями білбордів "70 лет победы во имя счастья будущих поколений".

Москва пахне старою бібліотечною книжкою. Мабуть, тому що там постійно поливають дороги.

Місто в помаранчево-чорному кольорі. Георгіївська стрічка є навіть у безпритульного алкоголіка й у чорного хлопця, родичі якого навряд чи воювали.  Запитую, як пройти на Красну площу.

– - його російська - не рідна. 

На мосту, де застрелили Нємцова, рахують дні від його убивства. В день мого приїзду - 60-й. 

Навпроти через увесь міст - банер до Дня Перемоги. Звідси, з "мосту Нємцова" (таку вже йому зробили табличку), добре видно, кремлівські куполи і дула пушок, закутані в целофан. Це - декорації для передсвяткової Красної площі.

Мавзолей Леніна вже "замурували" в святковий банер. Довкола нього розставили стільці для кількох сотень віп-гостей. Сидіння стільчиків поки порожні і світяться триколором. 

- , - пояснює хлопець іспанським туристам.

Когда у вас затихнет?

Із сестрою ми зустрілися на залізничному вокзалі підмосковного містечка. На сусідньому автовокзалі наряд ОМОНу заблокував вхід і обставив автівками.

- , - пояснює сестра.

У цьому містечку чисті вулиці, пофарборвані дерева, у дитячому парку працюють атракціони… Але вночі сестра гуляти тут не радить. Якось у новорічну ніч на неї і чоловіка напали 15 хуліганів. Сестра билася так, що розтрощила собі кістки на руці і залишила в обличчі нападника нарощений ніготь.

- , - тепер сміється чоловік Іри Сергій.

У місті дві в’язниці, багато алкоголіків, військова частина артилеристів.

У свої 25-ть сестра ніколи не була за межами Росії, працює в дитячому садочку вихователькою. Її чоловік без вихідних складає меблі. Тримається за роботу, бо на інших скорочують. Вдома грається в танчики, допомагає по господарству, гладить сестрин вагітний живіт. Як народить, хочуть закінчити ремонт.

Вони не говорять про політику. В їхній квартирі телевізор завжди ввімкнений на розважальних комедійно-серіальних каналах. Таких у Росії безліч. У соцмережах жодних проросійських чи антиукраїнських меседжів. Єдине абсолютно щире запитання:

Не бояться розказати, що син знайомих із містечка поїхав воювати на Схід, але куди і нащо - вже не знають або не хочуть знати.

Зовсім інші запитання ставлять її бабуся і дідусь.

– питає дід.

На описі лютневих розстрілів мою розповідь зупиняє бабуся:

- 

Дядько Іри теж ставить запитання із розряду обов’язкових. Він працює охоронцем у центрі Москві. Там більше платять, а тут, у містечку, все дешевше. Катається в столицю - дві доби через три - вже 15 років.  

Я розповідаю про провокації під час прощання з Бузиною і роботу російських каналів в Україні, які перекручують хоча б ті події, що я бачила на власні очі. А ще про атаку тролів на профіль "ВКонтакті" загиблого на війні фотографа Віктора Гурняка. Дядько згадує відео з "Одноклассников":

- 

Про них я ще почую не раз. Новина про українсько-американські навчання бентежить росіян. "В дружбу братских народов вмешалась Америка".

Загалом за один день у маленькому містечку я побачила те, чого не бачила по всій Україні за рік: два пам’ятники Леніну; комуністичні прапори; безкоштовну роздачу книжок з тієї ідеологію, яку зараз ми переступаємо; силу-силенну георгіївських стрічок; козаків, які безкоштовно вчили дітей стріляти зі зброї.

"Каждый день смотрю. Каждый день вижу"

В електричці на Москву їдуть солдати. Сьогодні ввечері прогін параду.

На передвокзальних парканах графіті - прапор Новоросії, далі напис "путин вор". А на вокзальній розкладці преси Путін із голими плечами і хрестиком на грудях посміхається з обкладинки. Журнал "Тайны звезд. Спецвыпуск" три місяці розказуватиме про секрет молодості президента Росії.

-  - на фото Путін вкладає з посмішкою Медведєва на мат.

-  - колишній і нинішній посміхаються в очі одне одному, спершись на лижні палиці.

Після електрички і вокзалу потрапляю в іншу реальність - арт-андеграундний сквот одного з художників, відомий купою декоративних ретро-речей. У коридорі - голова Леніна. Поряд встановлюють ще один його бюст. Чоловік підсідає, дістає пляшку коньяку, колу, сир, наливає.

- запитую.

- 

Такі запитання завжди ставлять, щоб розказати, що знають із новин. Жартую:

Думає.

Мій співрозмовник Женя з рідного Вітебська переїхав у Москву 10 років тому. Починав водієм у продакшені, зараз декоратор, ходить на операторські курси. На прощання Женя сказав:

Решту часу ми провели за кулісами одного з московських театрів. У монтажному цеху між декорацій компанія росіян завела "Расскинулось море широко… напрасно старушка ждет сына домой, ей скажут - она зарыдает". Ця народна пісня грала у "Браті" Балабанова.

Я слухаю, як вони співають свої народні пісні, і переконуюсь, що люди, мову яких я розумію, а вони мою ні, виправдано інші. Їхнє сучасне натхнення - це досягнення, перемоги і відкриття часів СРСР. Маніпуляції у їхньому випадку спрацьовують просто: перемогли в Другій світовій - переможемо і зараз; якщо ворог, то найсильніший у світі - Америка; Україна - нещасний брат, якого підставили і використали...

На світанку 45-річний акордеоніст акуратно запитав:

Спершу це була виважена розмова з людиною, яка критикує російську владу, визнає її вади, присутність російських військ на сході України і бачить конкретного ворога.

Далі в людині наче вмикається якийсь тумблер і риторика змінюється.

Операція іммігрант

Автобус на Київ виїжджає з околиці Москви. Це чи не єдиний автовокзал у столиці, що сполучає з Україною. Два рейси на мирну частину, в Чернівці та Київ, інші - на схід "Москва - Луганск", "Москва - Донецк". Голос із гучномовця детально описує маршрут, я запам’ятала частину: Слов’янськ, Артемівськ, Макіївка, Красний Луч, Краматорськ, Первомайськ. Квитки коштують 2500 рублів. На півсотні дорожче, ніж до Києва. Ще по 500 рублів за багаж.

Перон забитий родинами з дітьми, чоловіки кульгаві, п’яні, багато речей. Хто з них хто і хто куди, зрозуміти складно. Всі мовчать.

У телевізорі залу очікування після кримінального серіалу - "Новини на НТВ". Німеччина критикує Україну. Анґела Меркель поспішає в Москву на 9 травня. Російського письменника в Америці звинуватили в педофільських мотивах його книжок.

Під телевізором каса. Жінка з дитиною і торбами квиток до Краматорська купувала за годину до відправлення. Забрала останні.

На Київ автобус рушає напівпорожній. Автобус - це тепер найдешевший транспорт між столицями. Дістатися до Москви можна за 600 грн, назад - майже вдвічі дорожче. Та це все одно дешевше, ніж плацкарт від 1500 грн, найдорожчий бачила за 2250.

Хвилин за десять після відправлення, ще в Москві, нас зупиняє ДПС. Один із полісменів голосно каже: "". Люди мовчки знімають обкладинки.

-  - запитую.

Він додивляється паспорт сусідки, повільно розвертає голову. Спокійно, тихо, здивовано:

- , - чомусь саме в цей момент віддає сусідові "міграційну картку". І мій паспорт оминає взагалі. - 

Забрав паспорти сімох українських чоловіків. Після години на трасі, авто ДПС розвернуло наш автобус тепер уже до відділення міліції. Досі без жодних пояснень.

Люди в автобусі бурчать, бо попереду 18 годин дороги. Хтось із росіян лише зараз заговорив:

Водії виклали ноги на кермо, в салоні показують російську комедію про пошук кохання.

Чоловіків відпускають через півтори години.

- 

Автор: Ксения МАРЧЕНКО, dqdikdiqtqierkmp class='link'>INSIDER