Суть події та дійові особи
19 січня помічник Яреми Валерій Карпунцов повідомив про затримання начальника управління тилу Нацгвардії при отриманні ним хабара у розмірі 230 тисяч гривень за сприяння у перемозі на тендері із постачання м’ясних консервів. Разом із гвардійцем було затримано керівника фірми – переможця та посередника оборудки. Дуже оперативно прізвище затриманого тиловика назвав сам Президент – ним виявився підполковник Святослав Манжура.
За повідомленням СБУ, про «затриманих переможців» йдеться у множині, й озвучено розмір апетитів підполковника – 10 % від суми угоди за постачання тушонки.
Пізніше у повідомленні військового прокурора центрального регіону Юрія Літієва телеканалу «Інтер» була уточнено, що тиловика взяли на отриманні частини хабаря, й була озвучена загальна сума відкату – 570 тисяч гривень, що складало 10% від суми контракту.
І за офіційним повідомленням ГПУ, тиловика прихопили на отриманні грошей від «співзасновників фірми». Повідомлено про підозру одного із співзасновників фірми-переможця.
До того ж, прокуратура підозрює підполковника в отриманні хабара й від іншої ТОВ – також тендерного постачальника м’ясних консервів.
З часу призначення Манжури у тил НГУ у квітні цього року, постачальником м’ясних консервів на близьку до озвученої прокурором суми у 5,7 мільйонів гривень було лише підприємство, про яке «Наші Гроші» вже неодноразово писали – ТОВ «Візит», що належить сестрам Ірині Кут і Олені Березюк, із договорами на суму 5,3 мільйони.
Помічник міністра оборони Юрій Бірюков у жовтні повідомив, що занадто дешеві консерви (у тому числі від «Візиту») для військових виготовляють незрозуміло з чого. Однак про результати перевірки даних не було.
Іншими постачальниками м’ясних консервів для НГУ часів Манжули були ТОВ «Славпродукт»росіянина Сергія Гаврилюка із договором на 4,4 мільйони, а також ТОВ «ТПК «Грін Рей» Сергія Ішалова та Анатолія Грицуника із договором на 1,7 мільйони.
Всі наведені закупівлі здійснено військовою частиною 3078 (центральна база забезпечення Нацгвардії).
З усього наведеного офіціозу можна зробити висновок, що 19 січня давали хабар та були затримані саме сестри Кут та Березок, співвласниці ТОВ «Візит», постійного постачальника харчів для армії,прикордонників, НГУ та дітей-чорнобильців. Й одна з них отримала від прокуратури «підозру».
Бо росіянин Гаврилюк з ТОВ «Славпродукт» не має жодних «співвласників» (хоча сам він минулого року й фігурував як хабародавець при виконанні тендерного договору Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту), а договори Ішалова та Грицуника з ТОВ «ТПК «Грін Рей» явно не дотягують до озвученої прокурором вартості 10% хабара.
Втім, хтось з них певно є фігурантом розслідування по «другому хабарю» Манжули.
Як кажуть, «слідство триває», та пан Ярема має в активі свіжий аргумент до парламентських слухань на користь власної необхідності на чолі ГПУ.
Політика та скелети у шафі Полторака
Заступник командувача Національної гвардії України Олег Мясников
Окрім власне Манжури, ця подія має вдарити перш за все по іміджу його безпосереднього шефа – Олега Мясникова,заступника командувача НГУ з тилу та логістики. А також по іміджуСтепана Полторака, нинішнього Міністра оборони.
Бо начпрод Манжура роками був безпосереднім підлеглим зампотилу Мясникова у Харківській академії Внутрішніх військ. А її ректором та прямим командиром Мясникова був Полторак. І саме Полторак повністю відтворив цю «академічно-харківську» вертикальну тріаду тилового управління вже в масштабах Нацгвардії після того, як був призначений командувачем.
Й «другий хабар» чи то від ТОВ «Славпродукт», чи від ТОВ «ТПК «Грін Рей» Манжула мав відпрацьовувати ще за командувача НГУ Полторака.
А консерви від «Візиту» для армії постачалися вже за Міністра оборони Полторака. Ті самі консерви, цілком слушний скандал навколо яких зчинив радник Президента та помічник міністра оборони з питань речового забезпечення армії Юрій Бірюков. Скандал, що допоки не має жодних результатів, хоча термінипроведень всіх можливих експертиз консервів вже давно сплили. А ці консерви входять в усі вітчизнянівійськові пайки.
Тож, окрім іміджевого плюсу Яремі, ця історія політично може відбитись як на призначенні нового командувача Нацгвардії (нинішнім в.о. командувача НГУ є Олександр Кривенко), так і на «підводних течіях» в Міноборони. Не виключено, що за правильної інформаційної політики міністр може отримати й репутаційні зиски замість втрат.
До того ж, «Візит» має дуже безпосереднє відношення до одного з постійних аутсорсерів-годувальників армії – «Укрпродакорд ОР», що важливо у контексті чергових багатомільйонних тендерів із харчування військових, які пройдуть у лютому.
Лютневі тендери анонсовані Юрієм Бірюковим як «відкриті» – хоча прочитання вимог тендерних документацій дають підстави вважати, що «відкриті» вони дуже специфічно, та що жодних принципових змін очікувати не варто. Можливо, лише за винятком зміни вивісок «переможців»-годувальників. Втім, це тема окремого обов’язкового огляду.
Чисте дежавю
Взагалі, вся ця історія Манжури поки дуже нагадує епос про затримання хабарника-прикордонникаВ’ячеслава Макарова. Затриманий за аналогічних обставин начпрод прикордонників зрештою отримав умовний строк за… шахрайство. Бо не мав офіційних повноважень виконувати обіцяне за хабар. Так само і Манжула аж ніяк не уповноважений командувати тендерним комітетом військової частини 3078 НГУ та не має на нього жодного формального впливу. А керівники затриманих – так ці і поготів ні до чого.
Тодішній шеф Макарова, генерал Олександр Ліщинський, лише з 20 січня зник з розділу «керівництво Міноборони». Де із травня 2014 року висів у статусі заступника міністра. Хоча й отримав «золотого парашута» від Яценюка ще 14 січня.
Справу чергового змінщика Ліщинського у прикордонній службі, генерал-лейтенанта Олега Лантвойтаніби-то передали до суду у серпні. Досі про її розгляд ні слуху, ні духу.
А тодішній шеф Ліщинського та Лантвойта по прикордонній службі, генерал Микола Литвин, був тихозвільнений Президентом у жовтні 2014 року.
Тож навряд чи варто чекати від прокурорів надто гучних імен та результативних обвинувачень як не «Першим», то хоч «другим – третім». На це завжди знайдуться «шості». І цілком можливо, що як і Макаров свого часу, Манжура згодом засвітиться десь на тендері – вже як представник учасника торгів.
А поки можна підсумувати наступне: на питання «як тендерять у Нацгвардії, з якої вийшов новий міністр оборони Полторак» отримано цілком прогнозовані сумні quxixtidtitekmp відповіді.
Володимир Лютий, для «Наших Грошей»
